Сірі вулиці, сірі авто, сірі люди. Невже - це те, що ми хочемо бачити? Невже - це те на , що заслуговує людина? Невже - це просто компроміс між білим і чорним? Невже люди заслуговують бачити в своєму житті лише таку гаму кольорів: сірий, білий, чорний? Тут і там нас зустрічають тьмяні кольори, які наводять смуток, які заставляють сумувати, і наганяють сльози на очі.
Ми настільки кудись, а може, за чимось гонимось, що перестали помічати яскраві кольори, ми перестали радіти яскраво-жовтому сонечку, ясно-блакитному небу, золотистим пшеничним полям. Ми настільки звикли до цієї сірості, що стали її повноцінною частиною – сірою масою. Люди навчились бачити тьмяний відблиск яскравих огнів. І вже навіть розуміння цього наводить тугу і сум.
Ми люди, і зазвичай бачимо те, що хочемо бачити, то чому ж би нам не відкинути буденну сірість, і побачити яскравість цих буднів. Адже нас оточує стільки яскравих кольорів, стільки барв. Давайте відкинемо і сірий, і білий, і чорний, навіщо нам сірий, як компроміс між чорним, і білим, якщо ми можемо цим компромісом зробити яскравий колір. І, мабуть, краще звучить – яскравий – це компроміс між чорним і білим.
Більше посміхайтесь :)
Комментариев нет:
Отправить комментарий