Вірші, які вони прекрасні, які трепетні. Вони допомагають зізнаватись у кохання, доносити думки до людей, закликають до боротьби. Вірші, як чудово стає на душі коли ти читаєш вірш, який бере за душу, вірш, який хочеться наспівати. Це так прекрасно, коли за допомогою вірша ти можеш розібратись у собі. Здавалося б, просто слова складені у рядки, та вони мають таку магічну силу. Для мене вірш – це певна релаксація, це – відпочинок.
Справжня поезія заставляє багато про що задуматись, заставляє задуматись про вічне.
Поезія – це щось чисте, це – щось прекрасне. Поезія народу – це його історія, пережита в почуттях поетів. Адже через поезію проходять століття, епохи, а вона залишається актуальною. Коли ми читаємо, ми співпереживаємо автору і в його словах знаходимо до болю знайомі ситуації. Поезія – це крила поета, якими він наділяє лише тих хто розуміє його. Мабуть, як би поет не зміг писати свої вірші, то в ту ж секунду його душа померла. Потрібно в першу чергу розуміти автора, бо якщо ви не зрозумієте автора, його переживань і почуттів, ви ніколи не зрозумієте поезію. Поет – це вічний співець людських почуттів. Адже хто, як не поет в своїй поезії оспіває почуття людей. Саме тому читаючи справжню поезію, ми знаходимо там щось своє і кожному здається, що вірш ніби написаний про нього.
Звичайно не всі можуть римувати і створювати чарівні вірші, та ми повинні навчитись шанувати поезію, і віддати належне авторам «вічного мистецтва». Поезія – грандіозний оратор. Величний кожен, хто відчує її пульс у своєму розігрітому серці! Щасливий той, хто зможе осягнути повноту і грандіозність автора. Адже вміти гарно прочитати поезію мало, її потрібно зрозуміти.
Комментариев нет:
Отправить комментарий