Життя. Для кого чи заради чого ми живемо. Я живу заради своєї мами, ти заради своїх дітей, а ти заради того, щоб насолоджуватись свободою. Кожен вибирає сам свій життєвий шлях. Хтось крокує під руку з щастям і удачею, хтось під руку з коханою людиною, хоча це і є щастя. Ми всі, кожного дня кудись поспішаємо, і все одно не встигаємо в назначене місце вчасно.
Разом з сірими буднями спливає наше життя. Ми тратимо його на непотрібні речі. Ми гонимось за грошима, славою і зовсім забуваємо про прості речі: посмішку дитини, росу на вранішній траві, яскравий промінчик сонця. Ми перестали загадувати бажання на падаючу зірку, бо почали задавати запитання: «а хоч раз збулось?». З наших сердець зникає віра в диво. А чому? Невже ми стали дорослими, чи просто розучились радіти простим речам: першим дитячим крокам, першому радісному слову «мама», все це відійшло на задній план. І це засмучує, адже життя таке коротке, і потрібно навчитись радіти усьому. Потрібно вірити в чудо і мріяти, коли у людини є мрія – це робить її життя цікавішим, і кращим.
«Жити треба уміти» - Оноре де Бальзак. І дійсно ми не вміємо жити, кудись поспішаємо, забуваємо про найголовніше, про кохання і дружбу. Ми настільки загружені роботою, проблемами, що не знаходимо часу на близьких нашому серцю людей. Ми скупимось на компліменти і все життя чекаємо момент, щоб сказати коханій людині, яка вона дорога для нас.
Давайте відпустимо всі негаразди, проблеми, переживання, навчимось дивитьсь на зоряне небо, і загадувати бажання, під бій курантів – мріяти, і жити, жити на повну, на всю. Якщо хочеш співати – співай, хочеш кохати – кохай, хочеш мріяти – мрій. Не шукайте підходящий момент, щоб сказати «кохаю», бо потім може бути пізно. Тому ловіть момент і не забувайте, життя дано, щоб жити, а не виживати.
Комментариев нет:
Отправить комментарий